⛪️🏛Румеї – тіні Візантійського Криму | Нащадки Імперії про яких мовчать
⛪️🏛Румеї – тіні Візантійського Криму | Нащадки Імперії про яких мовчать
📯 ЕКСКЛЮЗИВ для ©ХОРУГВA
Користайте 👉🏻 #НесемоХоругви
............................................................................
Румеї — тіні Візантійського Криму, корінний голос Тавриди і Соборної України. Грецька присутність у Чорноморському регіоні є однією з найдавніших у Європі. Вона починається з колоній VI століття до нашої ери — Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Керкінітіда — і тягнеться крізь тисячоліття античного, візантійського та християнського життя.
Це не вкраплення і не випадковий епізод, а ціла цивілізаційна вісь, на якій формувався унікальний кримський грек — руме́й, руме́йус, від слова Ῥωμαῖος — римлянин, візантієць.
Приазовська грецька спільнота має два крила: румеї — носії власної мови, що походить від середньовічної візантійської грецької, та уруми — греки, які під тиском кримських татар, сателітів Османської імперії, були змушені перейти на тюркські діалекти, близькі до кримськотатарської, і частково прийняти іслам. Це не мирне культурне змішання, а насильницька і жорстка політика релігійного та культурного тиску, що змусила частину громади відмовитися від своєї історичної мови й релігійної ідентичності.
Румейська мова, натомість, залишилася живою пам’яттю Візантії: флективна структура середньовізантійської грецької збереглася в побутових діалогах, літургіях, народних прислів’ях і колискових піснях, переплітаючись із місцевими слов’янськими й тюркськими впливами. Кожне слово румейської звучить як відлуння століть, свідчення непохитності культури й віри всупереч століттям переслідувань і релігійного насильства. Саме ця мовна і культурна стійкість робить румеїв ключовим носієм Візантійської цивілізаційної спадщини на українській землі.
У античності Пантікапей і Херсонес були воротами Еллади на північ, центрами торгівлі, культури й релігійного життя, де сходилися грецькі колонії Чорноморського узбережжя та місцеві таврійські племена. У середньовіччі, після падіння Константинополя у 1204 році під час Четвертого хрестового походу, Крим залишився останнім резерватом візантійської культури, де ще довго зберігалися традиції літургії, іконопису й грецької писемності. Саме тут виникає православне князівство Феодоро — останній уламок імперії Ромеїв, який протягом століть відстоював автономію і християнську віру серед натиску татарських ханів і Османської імперії. Румеї — прямі спадкоємці цієї традиції, народ, який зберіг мову, обряди та духовність Візантії. Навіть під час століть насильницького татарського й османського панування вони не втратили релігійної ідентичності, продовжуючи передавати наступним поколінням живий мовний і культурний код предків, що єднає Крим із давньою Елладою і сучасною Україною.
У 1778 році Катерина II наказала переселити кримських греків у Приазов’я. Так було вирвано цілий народ з його історичної землі. Проте румеї перенесли із собою не тільки ікони й храми, а й топоніми Криму: Ялта стала Ялтою на Донеччині, Гурзуф — Урзуфом, з’явилася Сартана.
Маріупольщина стала новим осередком румейської культури. У 1930-х тут звучала румейська мова в школах і театрах, виходили газети, писалася література. Це був ренесанс, який пізніше зламала сталінська машина.
Радянська доба стала часом трагедії. «Грецька операція» НКВС, розстріли, виселення до Сибіру й Казахстану, нові хвилі депортацій у 1940-х і після війни. Інтелігенція, священники, письменники були знищені. Уцілілі поверталися у 1956-му, але вже без цілих поколінь. Статистика говорить сама за себе: 1926 року — 104,7 тис. греків, 1939 — 107,0 тис., 1959 — 104,4 тис., 1970 — 106,9 тис., а у 2001 році лише 91,5 тис. Це етнічна драма, що віддзеркалює геноцидні практики імперії.
Попри все, румейська культура вижила. У 2006 році було укладено словник п’яти діалектів. Донат Патричею написав гімн греків України румейською. Дослідники, як-от Олена Перехвальська, фіксують: румейська жива у родинному колі, обрядах і пам’яті, хоч офіційно її витіснила російська. Це мова-оберіг, яку ще можна врятувати.
Століттями Маріуполь був серцем румейської культури: театр, школи, фестивалі «Мега-Йорти». Саме тут румеї творили свою новітню історію. І саме тут у 2022 році російська авіація знищила драматичний театр, храми, житлові квартали. Разом із камінням руйнувалася культурна пам’ять. Це не просто війна — це черговий акт етноциду, націлений на викорінення румейської ідентичності.
Румеї — це корінний народ України і Криму. Їхня тисячолітня присутність від античних колоній до князівства Феодоро, неперервність традиції, територіальна прив’язка до Криму і Приазов’я, культурна цілісність у вигляді гімну, театру, літератури та словників — усе це свідчить про їхню органічну належність до українського історичного простору. Заперечувати це означає викреслювати цілі століття історії.
Сьогодні румеї — не тільки носії пам’яті, а й воїни свободи. Молодший лейтенант Святослав Алексапольський із Саки, 1989–2022, грецький син Криму, віддав життя за незалежність України. Це символ того, що румеї — не тіні минулого, а бійці сучасності, вмуровані у соборний фундамент держави 🇬🇷🕯🇺🇦
Асиміляція і мовна смерть, війна і геноцид, руйнування храмів і театрів, масова еміграція — це виклики, які стоять перед румеями. Але є й джерела надії: словники, дослідження, фестивалі, цифрові архіви. Українська держава і світ повинні визнати: румеї потребують захисту зараз, інакше ми втратимо живий місток до Візантії. Наш обов’язок — вшанувати пам’ять загиблих румейських героїв, захистити їхні права як корінного народу України, запустити програми підтримки мови й культури, документувати злочини проти румеїв і домагатися міжнародного визнання репресій як акту геноциду.
Румеї — це не зниклий народ, а приглушений голос, який чекає пробудження. Їхня спадщина — це міст між Візантією і сучасною Україною, доказ того, що соборність — не лише політичний лозунг, а жива пам’ять про те, що різні народи можуть творити єдину державу. І коли ми говоримо «Україна», ми повинні чути і тихий, але непереможний голос румейської традиції. Бо лише той народ, що береже своїх найменших і найвразливіших, має право на велике майбутнє.
Коментарі
Дописати коментар